ДІТИ З РОЗЛАДАМИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРУ

Діти з розладами аутистичного спектру мають різний рівень розумового і мовленнєвого розвитку, у них спостерігається стійкий дефіцит соціальної взаємодії та спілкування (брак інтересу до іншої людини, невміння налагоджувати контакт, обмежена (або зовсім відсутня) здатність до спілкування, повторювана поведінка, обмежені інтереси та діяльність). Під час занять з дітьми батьки мають опиратися на їхні сильні сторони (схильність до впорядкованості, хороша механічна пам’ять, здатність до запам’ятовування знакових систем, здатність абсолютно точно виконувати ті дії, яких вже навчились, добре орієнтуватися у просторі й часі, хороший музикальний слух) та враховувати захоплення й інтереси. Це мотивуватиме дітей долучатися до запропонованих дорослими ігор та занять. 

Комунікація

Для дітей з розладами аутистичного спектру словесна комунікація часто є недоступною. Втім, зважаючи на їхню схильність сприймати символи і знаки, батькам варто обрати один з варіантів візуальної комунікаційної системи, де кожен символ, малюнок, піктограма мають конкретне значення для дитини. Це допоможе налагодити продуктивне спілкування.

Альтернативні методи комунікації

•  Система PECS (Picture Exchange Communication System) – це альтернативна система комунікації, що допомагає дітям набути комунікативні вміння, дає змогу спілкуватися з іншими людьми (передавати прохання, відповідати на запитання, описувати події тощо). В цій системі використовуються символи, зображені на картках. Дитину вчать використовувати символ (малюнок на картці з відповідним підписом) для того, щоб просити бажаний предмет. Для початку батьки мають продемонструвати зв’язок між символом на картці та конкретним предметом; потім навчити вказувати на картку з предметом. Поступово дитина навчається знаходити відповідний малюнок і давати його батькам, аби отримати бажане. 

•  Потім батьки можуть навчити дитину будувати з карток фрази. Для цього використовують «смуги» для побудови речення. Спочатку це можуть бути такі фрази як «Я хочу...», а пізніше – «подобається...», «Можна мені…?»

•  Підтримувальна комунікація (facilitated communication) – це специфічний метод продуктив-

ного спілкування, що полягає в пропонуванні дитині мови, за допомогою якої вона зможе кон-

тактувати з оточуючими і усвідомить, що через спілкування вона може задовольнити власні потреби. Зазвичай, цю методику практикують фахівці, які й навчають дитину нею користуватися.

Структуроване навчання

Зважаючи на схильність дітей до впорядкованості дій та простору навколо них, батькам потрібно орієнтуватися на структуроване навчання. Це специфічна система організації середовища з визначеними умовами, в якій проводяться відповідні заходи, внаслідок чого дитина починає розуміти, чого від неї очікують. Ця система привчає дітей дотримуватися визначених правил поведінки, формує звички виконувати певні види діяльності, в тому числі навчальну.

Цьому можуть сприяти: чітке візуальне розмежування приміщень і зон (ігрова, навчальна, зона відпочинку тощо); маркування предметів піктограмами, написами, фотографіями, що зображують певні дії; алгоритмізації послідовності діяльності (подій дня тощо) за допомогою чітких символів; візуалізовані графіки та правила, що регулюють стосунки, поведінку, прави-

ла взаємодії. Різні візуальні орієнтири (розклад, алгоритм дій, схема, позначки тощо) дають дитині змогу орієнтуватися у подіях дня, тижня, окремого завдання, порядку дій.

Спеціальні програми

Зважаючи на розмаїття розладів аутистичного спектру, батькам варто порадитись з фахівцями стосовно заходів, які вони можуть використовувати вдома для розвитку і навчання їхніх дітей. Це може бути комплекс заходів однієї з нижчезазначених технологій, або ж спеціально відібрані вправи та заняття.

Технології, ефективність яких науково доведена: 

•  поведінковий пакет (Behavioral Package);

•  стратегія «Розвиток спільної уваги» (Joint Attention Intervention);

•  моделювання (Modeling); 

•  натуралістичні (природні) стратегії навчання (Naturalistic Teaching Strategies);

•  стратегія «Навчання з однолітками» (Peer Training Package);

•  навчання опорних (базових) реакцій (Pivotal Response Treatment, PRT);

•  структуроване навчання з опорою на візуальну підтримку (елементи Програми TEACCH);

•  стратегія «Керування власною поведінкою, самокерування» (Self-management);

•  стратегія «Соціальні історії» (Story-based Intervention Package); 

•  стратегія «Ігровий час» (DIR/Floortime);

• комунікативна система обміну зображеннями (Picture Exchange Communication System (PECS;) 

•  фізичне навантаження та ін.

Ігри для аутичних дітей

Правила роботи з аутичними дітьми

1. Приймати дитину такою, якою вона є.

2. Виходити з інтересів дитини.

3. Дотримуватися визначеного режиму і ритму життя дитини.

4. Дотримуватися щоденних ритуалів (вони забезпечують безпеку цитини).

5. Навчитися уловлювати найменші вербальні і невербальні сигна­ли дитини, що свідчать про її дискомфорт.

6. Частіше бути присутнім у групі чи класі, де займається дитина.

7. Якнайчастіше розмовляти з дитиною.

8. Забезпечити комфортну обстановку для спілкування і навчан­ня.

9. Терпляче пояснювати дитині зміст її діяльності, використовуючи чітку наочну інформацію (схеми, карти і т.п.).

10. Уникати перевтоми дитини.

Як грати з аутичними дітьми

Працюючи з аутичними дітьми, треба мати на увазі, що корекційна робота буде тривалою. Швидше за все, на перших етапах взаємодії аутич-на дитина відмовиться від контакту з вами зовсім, а тим більше не захо­че вступати в групову, а може бути, і в індивідуальну гру.

Тому, рекомендуючи ігри для роботи з аутичними дітьми, ми маємо на увазі, що проводити їх ви будете тільки виходячи з реальних можли­востей і необхідності.

Складаючи список ігор для корекційних занять з аутичною дити­ною, варто також пам'ятати, що грати вона з вами буде тільки в ті з них, що найбільшою мірою збіжаться з її інтересами. Тому, йдучи на занят­тя, ви повинні бути готові до гнучких змін своїх планів і мати в запасі кілька ігор, що можуть прийтися «до смаку» вашому учню.

Опис кожної гри починається з формулювання цілей її проведення. Сподіваємося, що це допоможе вам при доборі ігор і врахуванні інте­ресів конкретної дитини.

Найбільш складні для аутичних дітей ігри — це колективні ігри, що припускають їхнє включення у взаємодію з однолітками. Ці ігри ви бу­дете використовувати, зрозуміло, після проведення індивідуальної підготовчої роботи і, звичайно, при бажанні самої дитини.

Індивідуальні ігри, пропоновані вам у цій книзі, — результат більш ніж 20-літньої праці психолога дефектолога Г.Д.Черепанової (про неї ми писали вище).

Кожна з цих ігор може послужити початком корекційної роботи.

Деякі з опублікованих у цій книзі ігор (наприклад, «Покажи ніс») можуть бути використані як при індивідуальній, так і при груповій ро­боті.

                                                       

Рухливі ігри

«Рукавички». Включення аутичних дітей у групову роботу.

Для гри потрібні вирізані з паперу рукавички, кількість пар дорів­нює кількості пар учасників гри. Ведучий розкидає рукавички з одна­ковим орнаментом, але не розфарбовані, по приміщенню. Діти розбрі­даються по залу. Відшукують свою «пару», відходять у куточок і за до­помогою трьох олівців різного кольору намагаються якнайшвидше роз­фарбувати зовсім однакові рукавички.

Діти відразу бачать і розуміють доцільність своїх дій (шукають пари). Педагог спостерігає, як організовують спільну роботу пари, як поділяють олівці, як при цьому домовляються. Проводити гру реко­мендується в два етапи. На першому етапі діти тільки шукають парну рукавичку. Програвши подібним чином кілька разів, можна переходи­ти до другого етапу: знайшовши пари, учасники гри розфарбовують парні рукавички.

«Друзки на ріці». Створити спокійну, довірчу атмосферу.

Учасники встають у два довгих ряди, один напроти іншого. Відстань між рядами повинна бути більше витягнутої руки. Це всі разом — Вода однієї ріки.

По ріці зараз попливуть Друзки. Перша дитина, перша Друзка, по­чинає рух. Вона сама вирішить, як буде рухатися. Наприклад, заплюще очі і попливе прямо. А Вода плавно допоможе руками Друзці знайти дорогу. Можливо, Друзка попливе не прямо, а буде крутитися. Вода по­винна і цій Друзці допомогти знайти дорогу. Може бути, Друзка, зали­шивши очі відкритими, буде рухатися хаотично чи колами. Вода повинна і їй допомогти. Коли Друзка проходить до кінця Ріки, вона стає  поруч з останньою дитиною і чекає, поки не припливе наступна, котра  встає навпроти першої. Тим самим вони складають Ріку і поступово подовжують її. Так, неспішно, Ріка буде блукати по класі, поки всі діти не пропливуть по Ріці, зображуючи Друзки.                                            

Діти самі можуть вирішити, як вони в якості «Друзок» будуть «ру­хатися по Воді»: повільно чи швидко. Діти, що будуть Водою, повинні потренуватися припиняти і направляти найрізноманітніші Друзки. Аутичній дитині не обов'язково бути в ролі Друзки.

«Полювання на тигрів.» Навчити дітей планувати свої дії в часі.

Група учасників встає в коло. Той, що водить, виходить за коло, стає спиною до групи і починає голосно рахувати до 10. У цей час учасники передають один одному маленького іграшкового тигра. Після закінчен­ня рахунка той, у кого знаходиться тигр, витягаючи руки вперед, закри­ває тигра долоньками. Інші учасники роблять те ж саме. Задача того, що водить — знайти тигра.

Як правило, аутичним дітям важко відразу включитися в гру, тому спочатку необхідно дати їм можливість поспостерігати за ходом гри зі сторони.

«Покажи ніс». Допомогти дітям відчути й усвідомити своє тіло.

Раз, два, три, чотири, п'ять,

Починаємо ми грати.                                                                     

Ви дивіться, не позіхайте                                                             

І за мною усі повторюйте,

Що я вам зараз скажу                                                                  

І при цьому покажу.

Вихователь, називаючи частини свого тіла, показує їх на собі, кладе на них руку. Діти повторюють за ним рухи, показуючи на названі час­тини тіла.

Потім вихователь починає «плутати» дітей: називати одну частину тіла, а показувати іншу. Діти повинні помітити це і не повторити невірні рухи.

«Хто я?». Розвиток уявлень і уяви дитини.

Зміст. Дорослий по черзі надягає на себе атрибути представників різних професій (лікар, артист, диригент, дресирувальник, міліціонер і т.д.). Дитина повинна відгадати, хто це був.

«Придумки». Навчити дітей розпізнавати різні емоції.

Дорослий просить дитину придумати невелику розповідь, орієнту­ючись на картинки. Він говорить: «Я почну придумувати історію, а ти продовжиш її. До цієї історії в нас уже намальовані картинки. Наприк­лад, Таня вийшла в двір гуляти. Вона взяла м'яч. Настрій у неї був от такий (педагог показує на картку № 1...). Як ти думаєш, що відбулося?» «Потім Таня...» (педагог показує картку № 2...)

«Покажи по-різному». Навчити дітей розпізнавати і показувати різні відчуття і дії, ознайомити їх зі словами-антонімами.

І етап гри. Дорослий говорить:

— От я заходжу у ворота високі (і супроводжує свої слова показом), а от я заходжу у ворота... (дорослий пригинається). Які? (Дитина по­винна назвати антонім до слова «високі».)

— Я несу легкий пакет (показує), а тепер я несу (показує)... Який пакет?

----  Я переходжу широку ріку (показує), а от я перестрибую через стрибнути більш

мок (показує)... Який?

— Я йду повільно, а от я йду... Як?

— Я гуляю, мені спекотно. Але от подув вітер, і мені...

— Я дивлюся сумну виставу. А тепер дивлюся...

ІІ етап гри. Усі дії виконує дитина, а дорослий коментує чи встанови правила гри, наприклад: «Якщо я скажу, що ворота високі, то ти йдеш, як звичайно, а якщо я скажу, що ворота низькі, то ти пригинаєш­ся тощо.

«Сонячний зайчик». Розвиток уваги й уміння орієнтуватися в про­сторі.

«До нас у гості прийшов Сонячний зайчик. Знайди, де він знахо­диться. (Педагог включає ліхтарик і світить ним на стінку.) А тепер зай­чик буде рухатися. Запам'ятай, як він рухався, і намалюй його шлях». Дитина стежить поглядом за рухом світлової плями, а потім замальо­вує траєкторію шляху зайчика на папері.

Замість ліхтарика можна використовувати лазерну вказівку, а в со­нячний день — дзеркальце.

Ігри за партами

Оскільки аутичні діти болісно сприймають зміну обстановки, то всі індивідуальні ігри, що зазначені вище, рекомендується проводити за партами. Крім того, для аутичних дітей (за умови, що з ними уже вста­новлений контакт) будуть корисні дихальні і релаксаційні вправи.