ПОРАДИ БАТЬКАМ

Поради щодо виховання та навчання дітей

 «Дитина – це зелений паросток, з якого починається могутнє дерево людської думки, діяльності, вчинків, пристрастей, поривань, зіткнень».

 В. Сухомлинський 

Виховання та навчання кожної дитини відбувається за певних умов і під впливом інших осіб. Кожному, хто виховує та навчає дітей з особливими освітніми потребами, завжди потрібно пам’ятати слова великого вченого І. Павлова: “…Ніщо не залишається непорушним, а все завжди може змінитися на краще. Аби тільки були створені відповідні умови ” .

Яка ж основна умова успішного виховання дітей в сім’ї?

Виховуючи дитину з особливими освітніми потребами, треба навчитися:

• поважати свою дитину; 

• сприймати її такою, як вона є;

• дозволяти їй бути собою; 

• хвалити і заохочувати до пізнання нового; 

• стимулювати до дії через гру; 

• розмовляти з дитиною, слухати її, спостерігати за нею; 

• підкреслювати її сильні сторони; 

• впливати на дитину проханням – це найефективніший спосіб давати їй інструкції.

Шановні батьки, не забувайте, що сім’я – це середовище емоційної безпеки: 

- виховуйте дитину в атмосфері любові, поваги та добра; 

- дотримуйтеся постійного режиму дня; 

- позбавтеся усіх чинників, що можуть спричинити у дитини страх чи негативну емоційну реакцію.

                                                      ПАМ’ЯТКА 

                                               Шановні батьки! 

• Дитині з особливими освітніми потребами варто постійно приділяти батьківську увагу та підтримку. Навчання такої дитини загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві потребує часу, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею. 

• Пам’ятайте, що особливості поведінки дитини з особливими освітніми потребами в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї). 

• Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими освітніми потребами– це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання. 

• Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас. 

• У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в школі, в садочку. 

• Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні. 

• У повсякденному спілкуванні з дитиною з особливими освітніми потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка. 

• Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначте систему правил поведінки дитини в садочку, в школі, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила. 

• Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців. 

• Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї. 

• Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю. 

• Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

=

Поради батькам, які виховують дитину з особливими потребами

Батьківська любов – джерело і гарантія емоційного благополуччя дитини, її психологічного та інтелектуального розвитку. Сприятливий психологічний клімат у сім’ї – основа позитивного розвитку дитини. Батькам потрібна реальна допомога й підтримка, щоб вивести дитину із замкнутого простору й залучити до повноцінного життя. Завдання батьків, які виховують дитину з особливими потребами:

1. Незважаючи на вади психофізичного розвитку дитини, ставитися до неї як до дитини з особливими потребами, яка вимагає спеціального навчання, виховання і догляду.

2. За допомогою спеціальних рекомендацій, порад та інструкцій дефектолога, психолога, соціального педагога, лікаря чи реабілітолога поступово і цілеспрямовано:

• навчати дитину альтернативних способів спілкування;
• навчати основних правил поведінки;
• прищеплювати навички самообслуговування;
• формувати вміння, що допоможуть подолати стреси;
• виявляти та розвивати творчі здібності.

3. Створювати середовище емоційної безпеки:

• дитина має виховуватися в атмосфері любові та добрих стосунків між усіма членами сім'ї;
• слід додержуватися постійного режиму дня;
• треба позбавитися небезпечних речей, предметів, що спричиняють у дитини страх чи іншу негативну емоційну реакцію.

4. Відвідувати групи підтримки і взаємодопомоги, де можна відверто висловлювати свої думки.

5. Батьки повинні навчитися:

• поважати дитину;
• сприймати її такою, яка вона є;
• хвалити й заохочувати до пізнання нового;
• стимулювати до дії через гру;
• не піддаватися всім примхам і вимогам дитини;
• бути реалістом щодо своїх можливостей;
• підтримувати і допомагати один одному;
• розмовляти з дитиною, слухати її, спостерігати за нею.