Профілактика емоційного вигорання у батьків

 

Синдром емоційного вигоряння відомий нам з минулого століття. Емоційне вигоряння - це зміни в поведінці людини, які проявляються внаслідок емоційного виснаження. Найчастіше термін «емоційне вигорання» пов'язують з діяльністю працівників, чия професія пов'язана з допомогою людям. Це лікарі, рятувальники, медсестри, працівники соціальних служб, педагоги. Однак існує й особлива категорія громадян, що піддаються емоційному виснаженню, про яку чомусь у нас не прийнято говорити. Це батьки.

Найчастіше батьки самі не розуміють, чому дитина раптом починає їх дратувати і злити. Вони зриваються і кричать на дітей, а потім задають питання психологам, як цього уникнути. І, незважаючи на те, що більшість батьків усвідомлюють, що подібні дії помилкові, ситуація може повторюватися знову і знову. І чим менша дитина, тим серйозніші можуть бути наслідки для її емоційного здоров'я. Адже маленькі діти сприймають негативні емоції батьків як «Мама (або тато) мене не любить».

Діагностика професійного “вигорання” (К. Маслач, С. Джексон в адаптації В. Е. Водоп’янової)

Призначення – вивчення ступеня професійного “вигорання”.

Інструкція. Дайте відповідь, будь ласка, як часто у Вас виникають почуття, перелічені нижче в опитувальнику. Для цього на бланку для питань відмітьте з кожного пункту варіант відповіді: “ніколи”; “дуже рідко”; “деколи”; “часто”; “дуже часто”; “кожний день”.

https://docs.google.com/forms/d/1SF_LIj8PwKkxtDXB8eMpXo6USCsImG5BohUXvgXb3FQ/edit (Ткаченко К.О.)

Опитувальник

1.     Я почуваю себе емоційно спустошеним.

2.     Після роботи я почуваюся як вичавлений лимон.

3.     Зранку я відчуваю втому і небажання йти на роботу.

4.     Я добре розумію, що відчувають мої підлеглі й колеги, і стараюся враховувати це в інтересах справи.

5.     Я відчуваю, що спілкуюся з деякими підлеглими й колегами як з предметами (без тепла і симпатії до них).

6.     Після роботи хочеться на деякий час усамітнитися від усіх і всього.

7.     Я вмію знаходити правильне рішення в конфліктних ситуаціях, що виникають у розмові з друзями.

8.     Я відчуваю пригніченість і апатію.

9.     Я упевнений, що моя робота потрібна людям.

10.  Останнім часом я став більш черствим до тих, з ким працюю.

11.  Я помічаю, що моя робота дратує мене.

12.  У мене багато планів на майбутнє і я вірю у їх здійснення.

13.  Моя робота все більше мене розчаровує.

14.  Я думаю, що дуже багато працюю.

15.  Буває, що дійсно мені байдуже те, що відбувається з ким-небудь із моїх підлеглих і друзів.

16.  Мені хочеться усамітнитися і відпочити від усього.

17.  Я легко можу створити атмосферу доброзичливості і співпраці в колективі.

18.  Під час роботи я відчуваю приємне задоволення.

19.  Завдяки своїй роботі я вже зробив у житті багато дійсно цінного.

20.  Я відчуваю байдужість і втрату цікавості до всього, що задовольняло б мене в моїй роботі.

21.  На роботі спокійно справляюсь з емоційними проблемами.

22.  Останнім часом я бачу, що друзі і підлеглі все частіше перекладають на мене тягар своїх проблем та обов’язків.

Опрацювання даних

Опитувальник має три шкали: “емоційне виснаження” (9 тверджень), “деперсоналізація” (5 тверджень) і “редукція особистих досягнень” (8 тверджень).

Варіанти відповідей оцінюються так:

“Ніколи” – 0 балів;

“Дуже рідко” – 1 бал;

“Інколи” – 3 бали;

“Часто” – 4 бали;

“Дуже часто” – 5 балів;

“Кожний день” – 6 балів.

Ключ до опитувальника

Нижче перераховуються шкали і відповідні їм пункти опиту­вальника.

“Емоційне виснаження” – відповіді “так” на запитання 1, 2, 3, 6, 8, 13, 14, 16, 20 (максимальна сума балів – 54).

“Деперсоналізація” – відповіді “так” на запитання 5, 10, 11, 15, 22 (максимальна сума балів – 30).

“Редукція особистих досягнень” – відповіді “так” на запитання 4, 7, 9, 12, 17, 20, 19, 21 (максимальна сума балів – 48).

Чим більша сума балів з кожної шкали окремо, тим більше в опитуваного виражені різні сторони “вигорання”. Про важкість “вигорання” свідчить сума балів усіх шкал.

У чому причина і як уникнути подібних важких емоцій у бік своєї дитини? Причина часто криється в емоційному вигорянні. Які стадії є у цієї недуги і як з нею боротися?

Причини емоційного вигорання

Виховання дитини - це важка праця, до якої часто молоді мами і тата виявляються непідготовленими. Звичний спосіб життя сім'ї з появою дитини істотно змінюється. Безсонні ночі, постійні тривоги за здоров'я малюка, боязнь зробити щось не так, складнощі з адаптацією до своїх нових соціальних ролей і, звичайно ж, відсутність вільного часу - все це супроводжує життя молодих батьків протягом перших місяців життя дитини. У багатьох сім'ях до цього списку додаються також фінансові труднощі, відсутність допомоги з боку родичів, невирішене житлове питання та інше.

Природно, що всі ці фактори безпосередньо впливають на емоційний стан батьків, який під їх впливом поступово порушується, що в кінцевому підсумку призводить до нервового зриву, депресії і перевтоми.

Багато хто вважає, що емоційному вигоранню піддаються тільки жінки, проте це не так. Ця недуга проявляється також у татусів, бабусь, дідусів, однак у матерів вона дійсно зустрічається найчастіше.

Хто найчастіше страждає від синдрому емоційного вигорання:

·         батьки, які мають двох і більше дітей молодше п'яти років;

·         батьки дитини, яка часто хворіє, має важковиліковне або невиліковне захворювання;

·         матері, які виходять на роботу до моменту закінчення декретної відпустки або працюють на дому, паралельно займаючись вихованням дітей, тобто живуть в режимі мультизайнятості;

·         батьки в неповних сім'ях;

·         батьки, які самі в дитинстві відчували психологічні труднощі;

·         батьки-перфекціоністи, які мають завищені вимоги до власної батьківської ролі.

Синдром емоційного вигорання може виникнути у будь-який момент, а може й не виявитися зовсім. Як правило, цей синдром з’являється у середній та останній стадіях адаптації батьків до дитини, коли радість і почуття щастя від появи нового члена родини минули та розпочався складний шлях звикання до внутрішнього сімейного порядку. Психологи розрізняють зовнішні та внутрішні причини емоційного вигорання. 

До зовнішніх причин належать: 

• фізичні обмеження (важкі захворювання батьків або дитини); 

• житлові обмеження; 

• фінансові труднощі, 

• соціальна ізоляція (віддаленість і неможливість спілкування з іншими прийомними батьками). 

Серед внутрішніх причин виокремлюють: 

• постановка нереалістичних цілей (коли ваші очікування високі, а результат затримується); 

• ігнорування власних обмежень (коли ви думаєте, що можете більше, ніж можете насправді); 

• нездатність реально оцінювати свої досягнення і результат (надмірна вимогливість до себе); 

• нездатність адекватно оцінювати ставлення інших людей щодо себе (завищені вимоги до близьких, коли вони не здатні зробити для вас те, що ви від них очікуєте); 

• постійна турбота про здоров’я іншої людини (дитини). 

 

Симптоми і стадії емоційного вигорання

Діагностувати цю недугу можна за змінами в поведінці людини. До симптомів емоційного вигорання відносяться: постійна втома, небажання щось робити або виконання звичних дій на автоматі, плаксивість, апатія, байдужість і байдужість до власної дитини або навпаки дратівливість і безпричинна агресія, втрата інтересу до спілкування з сім'єю, родичами, друзями, стан постійної тривоги і депресії.

Існує три стадії синдрому

Перша стадія

«Стадія витримування». Вона характеризується станом, коли людина відчуває, що їй важко, але з останніх сил намагається взяти себе в руки.

Людина ще тримається «на плаву», але при цьому сама часто зауважує власну дратівливість і починає звинувачувати себе в тому, що не справляється зі своєю батьківською роллю. Постійні думки «я погана мати / поганий батько», «у мене нічого не виходить», «я не справляюся з вихованням дитини» призводять до подразнення та агресії по відношенню до себе, дитини, близьких людей.

Відповідно, у батьків падає самооцінка, з'являється постійна тривожність, що ще більше посилює нервове виснаження і позначається на емоційному стані дитини. Діти, відчуваючи емоційну нестабільність батьків, починають вередувати і гірше себе вести, що призводить до ще більшого подразнення.

Друга стадія

«Стадія не-витримування», має такі симптоми: мама/тато розуміє, що більше не в силах витримувати емоційне навантаження, хочеться все кинути, розірвати замкнене коло, позбутися цього пресуючого стану.

Третя стадія

На цьому етапі зазвичай починаються серйозні деформації особистісного характеру. Психіка людини з синдромом емоційного вигорання на стадії деформації включає особливий захист, і батько/мама починає звинувачувати в ситуації, що склалася власну дитину, а заодно і всіх оточуючих. Лікування третьої стадії емоційного вигорання можливе тільки під контролем фахівців: невропатологів і психологів. Якщо ви помітили у себе або близьких критичну стадію - відразу ж звертайтеся за професійною допомогою, оскільки впоратися з нею на одинці методами, що спрацьовують на першій і другій стадії, в більшості випадків неможливо.

При симптомах емоційного вигорання у жодному разі не можна намагатися стабілізувати свій стан за допомогою будь-яких продуктів-стимуляторів. Чай, кава і алкоголь не тільки не позбавлять вас від втоми, але і завдадуть ще більшої шкоди і без того розтривоженій нервовій системі. Систематичне вживання алкоголю впливає на організм як депресанти, що ще більше посилить нестабільність емоційного стану.

Як подолати синдром емоційного вигорання

Якщо ви помітили у себе або своїх рідних симптоми емоційного вигорання, відразу почніть роботу по позбавленню від цієї недуги, поки вона не перейшла в найсерйознішу стадію.

1. Почніть більше відпочивати

Організму потрібен хороший відпочинок. Візьміть вихідний або відпустку, і відпочиньте, приділіть час собі, займіться тим, чим давно хотілося зайнятися. Під час невеликого відпочинку організм відновить сили, і незабаром ви повернетеся до своїх звичних справ з абсолютно іншим настроєм.

2. Навчіться просити про допомогу

Попросіть близьких допомогти вам з дитиною, зніміть з себе хоча б частину щоденного навантаження. Просіть надати вам будь-яку посильну допомогу: виконати домашні справи, дати гроші в борг. Особливо актуально це в тому випадку, якщо ви – батько-одинак чи матір-одиначка.

3. Приймайте недоліки свої та інших людей

Прийміть той факт, що всі люди різні, і ніхто не ідеальний. Почніть ставитися до себе більш поблажливо, приймайте себе такою (таким), яка (який) ви є.

4. Відкладіть другорядні справи

Навчіться скидати «баласт»: забудьте другорядні справи, які збиралися переробити, відкладіть їх, подумайте про себе, адже виснажені батьки не зможуть повноцінно справлятися зі своїми батьківськими обов'язками. Якщо ви відчуваєте провину за те, що зробили щось для себе: купили нову річ замість чергової іграшки для дитини, залишили малюка з бабусею, а самі пішли розважатися з друзями, не звинувачуйте себе. Пам’ятайте, що діти тонко відчувають емоційний стан батьків, і якщо ви відчуваєте себе радісними, щасливими, такими, що відпочили, то такий же душевний підйом будуть відчувати і ваші діти. 

5. Висипайтеся

Забезпечте собі стабільний восьми-дев'яти годинний сон. Щоб уникнути виснаження організму, слід висипатися хоча б кілька разів на тиждень. Буде добре, якщо ви навчитеся лягати до опівночі і вставати не пізніше сьомої-восьмої ранку. Для підтримки здоров'я лікарі рекомендують саме такий графік.

6. Шукайте внутрішній ресурс

Використовуйте всі можливі ресурси, які допоможуть вам поліпшити емоційний стан. Це можуть бути хобі, сеанси масажу, похід в кіно або ресторан, поїздка за місто, зустрічі з друзями.

7. Позбавляйтеся від почуття провини за власні задоволення

Якщо ви відчуваєте провину за те, що зробили щось для себе: купили нове плаття замість чергової іграшки для дитини, залишили малюка з бабусею, а самі пішли розважатися з друзями, не звинувачуйте себе. Пам'ятайте, що діти тонко відчувають емоційний стан батьків, і якщо ви відчуваєте себе радісними, щасливими, то такий же душевний підйом будуть випромінювати і ваші діти.

Однак пам'ятайте, що впадати в іншу крайність і займатися тільки собою - погане рішення. Намагайтеся стежити за балансом того, що ви робите для себе і що - для дитини.

8. Регулярно харчуйтеся і гуляйте на свіжому повітрі

Прогулянки по 40 хвилин на день навіть в місті можуть істотно поліпшити ваш емоційний стан.

9. Уникайте ізоляції.

Дуже важливо, щоб у вас була можливість зустрічатися і спілкуватися з іншими батьками, з якими ви могли б ділитися переживаннями, обмінюватися досвідом, підтримувати один одного.  

10. Не зациклюйтеся.

Запам’ятайте: чим більше ви віддаєтеся дітям, тим більше виснажуєте себе і морально, і фізично. Така ситуація жодним чином не покращить ваші стосунки з дитиною.  

Батьки, пам’ятайте: синдром емоційного вигорання – це лише здатність вашої психіки реагувати на емоційні перевантаження. Дотримуйтеся міри під час виховання дитини, яку ви прийняли у свою родину, а також відпочинку для оновлення своїх емоційних ресурсів.